Про "ознаки фіктивності"

версія для друкуPDF version

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. N 2756-VI Господарський кодекс України доповнено статтею  551 "Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання" наступного змісту:

1. Ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З першого погляду назва цієї статті досить схоже з назвою статті 205 Кримінального кодексу України "Фіктивне підприємництво", яка наголошує, що;

1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

(Примітка. Матеріальна шкода, яка заподіяна фізичним особам, вважається великою, якщо вона у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а матеріальна шкода, яка заподіяна державі або юридичним особам, вважається великою, якщо вона у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Як бачимо, незважаючи на схожість назв цих статей, їх зміст суттєво різниться.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.
Назва статті 551 Господарського кодексу України "Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання" не містить дефініції фіктивної діяльності, а лише встановлює ознаки фіктивності, пов’язані з  реєстрацією (перереєстрацією) підприємства (фізичної особи – підприємця). Наявність перелічених "ознак" дає право для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними. Тобто назва статті не відповідає її змісту.

Ця стаття набрала чинності одночасно з Податковим кодексом України. І це пояснює появу такої незвичайної для українського законодавства дефініції, як "ознаки фіктивності". Це словосполучення увійшло до українського законодавства із податкового жаргону. Податківці, а слідом за ними і засоби масової інформації,  широко використовують терміни, які не існують в законодавстві: „фіктивні підприємства”, „фіктивні фірми”, „віртуальні підприємства”, „конвертаційні центри”, „транзитні фірми”, податкові ями" і таке інше. 

Ще в листі Державної податкової адміністрації України
№8742/7/26-9517 від 03.06.2002 року упоминався АРМ  "Оперативний облік підприємств з ознаками фіктивності", на який вимагалось направляти дані про підприємства з ознаками фіктивності.

Неузгодженість визначень  "фіктивності" в кримінальному і господарському законодавстві, логічна незавершеність статті 551 Господарського кодексу України, має, однак, значний внутрішній сенс.

По-перше, маніпулювання "ознаками фіктивності" в значенні як елементу внутрішнього оперативного обліку податкової, так і в значенні частини правової норми Господарського кодексу України є засобом психологічного тиску на керівників платників податків.

Як приклад. В пункті 7 додатку 1 до наказу "Примірна форма електронного повідомлення про результати електронної обробки (звірки) податкової інформації з податку на додану вартість"  наказу ДПА України від 11 лютого 2011 року № 85 "Про запровадження електронного сервісу для платників податків - юридичних осіб" (в Мін’юсті не зареєстрований)  зазначено наступне:

7. За результатами обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних повідомляємо.

Відповідно до вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зважаючи на це, пропонуємо Вам перевірити такі операції згідно з інформацією Єдиного реєстру податкових накладних, які виписані від суб'єктів господарювання, що підпадають під ознаки фіктивності відповідно до статті 551 Господарського кодексу України:

№ податкової накладної/розрахунку коригування 

Дата виписування 

Сума ПДВ, грн. 

Код ЄДРПОУ продавця 

Найменування продавця 

Номенклатура товару/послуги 

1

2

3

4

5

6

 

 

 

 

 

Правовими наслідками вчинення правочину, який порушує публічний порядок, що суперечить інтересам держави і суспільства, може бути визнання його недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін (у разі виконання правочину обома сторонами) у дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується у дохід держави (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Із змісту цитованого пункту випливає, що зазначені в ньому підприємства "підпадають під ознаки фіктивності" на підставі даних оперативно–розшукової діяльності податкової міліції. Однак, податкова прямо натякає   платнику податків на можливість застосуванням санкцій, передбачених новою редакцією статті 238 Цивільного кодексу України (яка прийнята також згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. N 2756-VI).

Не всякий керівник після  такого зауваження захоче виясняти, чи правомірно були застосовані до його підприємства штрафні санкції в інших випадках.

По-друге, це дає можливість впровадження внутрішньої податкової термінології до всієї системи законодавства. Так, в  пункті 7 постанови КМУ, НБУ №270 від 09.03.2011 року "Про затвердження плану заходів на 2011 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" Державній податковій службі, МВС, СБУ, Державній службі фінансового моніторингу, Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг наказано здійснювати заходи, спрямовані на виявлення фактів та припинення протиправної діяльності "конвертаційних" центрів та підприємств з ознаками фіктивності, задіяних у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму.

Є всі підстави вважати, що наступний крок – впровадження податкового жаргону в судову практику. В рішеннях судів по кримінальних справах вже зараз використовуються терміни на кшталт "фіктивна фірма", "фіктивне підприємство". Подальше використання податкових неологізмів в судових справах значно полегшити роботу податкових юристів.

На час написання цієї статті в Єдиному державному реєстрі судових рішень автором не знайдено жодного рішення про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем  за приписом статті 551 ГК України. Тому аналізувати практик її застосування ще зарано.

P.S. На сайті ДПА України з'явився  розділ з назвою "Дізнайся більше про свого бізнес-партнера" на якому ДПА пропонує оцінити податкові ризики партнера по бізнесу, який можливо, не є платником податку на додану вартість, є банкрутом чи відсутній за визначеною в установчих документах адресою, є інструментом для мінімізації податків („податкова яма”) чи учасником схем оптимізації бюджетних платежів тощо.

 

Зарайський Володимир - юрисконсульт
юридичного об'єднання «СН-груп»

Нове на сайті

Службові картки для співробітників представництв іноземних компаній
14.05.2014 - 14:29
Нові правила акредитації на митниці
29.04.2014 - 8:53
Отримання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки
10.04.2014 - 13:12
Практичні особливості оскарження рішень, дій, бездіяльності посадових осіб у виконавчому провадженні.
24.03.2014 - 11:47

Популярні матеріали

За весь час: